Я захворіла ! Горло болить, голвоа розколюєтсья... Навтіь не знаю, кол встигла атк простудитись ! Автоматично скасувалась поїздка на полігон.. Але новорічну місію відмінити не можна. Маю ще два дні, щоб првиести себе в норму... З хворого снайпера корситі мало... Мені просто не можна хворіти ! Нічого ))) Якось вилікуюсь ! ) Не знаю, чи ще писатмиу в цьому році, тому усіх наперед вітаю
З НАСТУПАЮЧИМ НОВИМ РОКОМ !!!!!!!!!!!!!!!!
Люблю і міцно обнімаю ))) Ваш старший лейтенант Різа Хоукай ))
Сьогодні останній день роботи перед новорічною відпусткою ))) Видали невеличку премію, так що, може, куплю невеличку ялинки, коли приїду. У Штабі трохи святково : на вході висять гірлянди... ліхтарики на вікнах ))) Всі діляться своїми планами на свята... Настрій у всіх на диво веселий: забуваютсья проблеми, відходять на задній план всі негаразди... Ввечері буде невеличкий прийом, але яна нього не піду - немає настрою... Також у мене немає планів на свята. Я їду з Мустангом, щоб зустріти Едварда і передати йому записи Шески. Новий рік у поїзді - теж непоганий варіант... Мені не звикати )) Все,як завжди, все стабільно... Але чогось не вистачає....
1) Копируете список своих ПЧ. 2) Вычеркиваете тех, которых видели в реале. 3) Подчеркиваете тех, с кем бы хотелось встретиться. 4) Выделяете жирным шрифтом тех, которые вам дороги. 5) Те, которые оказались выделены каким-либо образом, постят это у себя в дневе.
#Al Elric#, #Ed Elric#, #Jean Havoc#, -Envy-, Adult Edo. E, Colonel Roy Mustang, Ed Elric[Ren], Edward Elric, Faire Froid, Filix-mas, Flame of Amestris, JEDIYULIA, kotaro, Kurai Aya, Maes.Hughes, Munich Roy, Nika-009K, Psiren, Riza_Honoo, Roy Mustang fanclub, Runil, Taisa, Wishmaster Raistlin, Yuki Tanuki, Иллара, Кристиан Шварц, Охотник Себастьян, Рассел Трингам, Уиллиам, [Schuldig], [setsuna], ___Sma!!_fi$h___, <u>~Агацума Соби~
Keep in your mind the days they spent together, the pain they suffered, the smiles of hope given to each other.
Keep in your mind the Ones, who armed are also, the Ones, who struggle to live, the Ones, who forced to face their convictions just as unnamed Ones, like you
Amestrisian army>
Пам,ятай дні, які вони провели разом, біль, який вони страждали, усмішки надії, подаровані одне одному.
Пам,ятай тих, які також озброєні, тих, які борються, щоб жити, тих,які примушені визнавати свою вину, так, як неназвані такі, як ти...
Післяобіднє. В Штабі траур... На фронті загинув співробітник Шески... Я навіть імені його не знаю. Просто поїхав на передову - на один день - передати командуванню розпорядження Фюрера... Така дурна випадковість... Ксооо.... Ніколи не помічаєш смерті, аж доки вона не зачіпає тебе чи тих, хто поруч... >
Вона приїхала до ЦЕнтралу, так що вдалось влаштувати гарну вечірку )) Звичайно, я ще не зовсім відійшла від власного Дня народження, але погуляли суперово... Вражень море)) Позитиву теж... ...А на роботу я спізнилась *все таки приготування сніданку для Мустанга - справа відповідальна, а от в Штабі всі чому сприйняли все дещо по іншому. Через мою дивну посмішку і його постійне позіхання )) не виспався* ))
А вчора ми святкували мій День народження =) Я не сподівалася, що про нього взагалі хтось згадає, але... зранку прокинулась від того, що хтось стукав у двері. Відчиняю - ... Мустанг. З дивною усмішкою на вустах і букетом троянд. - З Днем народження, старший лейтенанте ! – він жартома віддав мені честь і простягнув букет. - Дякую... – я ледь зніяковіло усміхнулась у відповідь, переступаючи з ноги на ногу. - Е-е-е... тут така справа... – Рой раптом озирнувся, наче чекав чогось. - Що ? - Ну... – він втупився в протилежний кінець коридору і повторив голосно та невдоволено : - НУ ! Раптом почулись кроки і перед моїми дверима з’явились Фьюрі і Фарман, тягнучи велике... м’яке крісло ! - Відійдіть, будь ласка !.. – Фьюрі усміхнувся, - Ми занесемо... всередину. - Що це таке ? – мої очі, мабуть, округлились до неможливості. - Що ? Де ? А... це... Ну. ти ж скаржилась, що у тебе мало крісел, коли ми з Хавоком приходили в гості востаннє ! – Рой розсміявся. – Це лише початок ! Я притулилась спиною до стіни і повільно сповзла на підлогу. Повз мене мирно шпацирував Хавок, несучи дзеркало розміром з мої вхідні двері. - Це додаток, - пояснив Полковник. – До оцього, - він кивнув і я з жахом побачила Бреду і Броша, які ледве тягнули величезний гардероб. - Куди поставити ? – прошипів сержант крізь зуби. - Та... куди хочете... - Я подумав, - Рой примружив очі, - що вам, лейтенанте, можна трохи урізноманітнити форму одягу... Відчиняйте ! Я натиснула на ручку шафи і... на мене звалилась ціла купа коробок і пакетів. - Ой... вибач ! – Полковник заходився мене розгрібати. – Я ж наче все поскладав... – він тицьнув якусь коробку мені в руки. Там була міні-спідниця. – Сам вибирав !.. - Я здогадалась... - Розійдись ! – в мою квартиру влетів Армстронг, несучи під пахвою... двоспальне ліжко ! Я зненацька подумала. що не переживу цього Дня народження. - Навіщо це ВСЕ ?! - Як – навіщо ? Тепер ти нарешті викинеш ту кушеточку, яку ти називаєш ліжком ! На ній навіть лежати неможливо, - Мустанг награно пересмикнув плечима. – пружини впиваються в спину ! Наче по команді, Хавок, Бреда, Армстронг та інші обернулись до нас зі здивуванням на обличчі. - А що я такого сказав ? – Полковник безневинним тоном відповів на їхнє здивування. Хавок пирхнув. Я стиснула кулаки. - Добре, а навіщо МЕНІ – таке ліжко ? Воно займе всю спальню ! - Ну, зате воно пригодиться не лише тобі ! – Рой кахикнув, чим викликав приступ сміху у всіх, окрім мене. – А тепер – ходімо ! - Куди ? – поправив окуляри Фьюрі. - Як куди ? На роботу ! Кроком руш ! – Мустанг з напускною серйозністю випровадив усіх геть, щоб дати мені шанс нарешті переодягнутись у мою форму...
***
Я думала, що у Штабі буде спокійніше =) Дарма =) Над кабінетом Мустанга висів баннер з надписом : „Happy birthday, dear Riza !” і весь Штаб уже довідався про мій День народження =) І решті дня замість того, щоб займатися справами, ми дружно їли завчасно куплений мною торт, виголошували тости з чашками кави (спиртне у Штабі заборонено) і загалом веселились Після закінчення робочого дня було вирішено купити шампанського та влаштувати невелику вечірку. Для цього свою резиденцію нам благородно „позичили” Армстронг =) Коротше кажучи, я давно так не веселилась, дуже давно ! Після енного бокалу шампанського, пам’ятаю вечір лише уривками...
Уривок № 1 Сад Армстронгів. Я і Рой. Десь здалеку долинає музика. - Різ... ну, з Днем народження ! Моє волосся акуратно відгортають і защіпають щось на шиї. Кулончик. Маленьке серце з вигравіруваними на ньому буквами : F.M.D.R. - F.M.D.R. ? – дивуюсь я. - For my dearest Riza. Усмішка. - І що це ? - Подарунок. - А все решта ? Меблі ? Вечірка ?.. - Хм... а все решта – це так, аперитивчик. - Аперитивчик... – повторюю, не перестаючи усміхатись. – А що буде на десерт ?.. Ні, таки забагато випила =)
Уривок № 2 Усі прощаються, розходяться додому... Вже поза третю ночі... Чую голос Армстронга : - Може, вам машину позичити ? - Машину ? – сміється Рой. – Ви гляньте на мого водія ! Чиясь рука опускається на плече. - Доберемось... До завтра ! - До завтра ! – киваю теж майору і шепочу : - Знаєш, той останній бокал був явно зайвим... - Знаю... – Рой зітхає. – Ходи вже сюди... Як подяка за ту чашку кави... І хто тут чий підлеглий ?.. - Не знаю... – я вибираюсь на спину Мустанга і обхоплюю руками його шию... – Я важка ? - Як сто Армстронгів !...
Уривок № 3 Прокинулась я оце щойно – на подарованому ліжку і перше, що побачила :
Ага...От і моя улюблена кушетка згодилась. Мабуть, ще Арно її викидати. Потягуюсь. Позіхаю... Треба вставати, будити Роя і Хаята. Треба їх обох нагодувати... Зітхаю. Минув мій найкращий День народження ! Голова розколюється. Нічого... Швидко схоплююсь на ноги і помічаю, що кулончик ще досі на шиї – не загубився, а то я переживала... F.M.D.R. For my dearest Riza =) А можна розшифрувати і по-іншому : From my dearest Roy...
Ледве стримуюсь, щоб не розтріпати його волосся. Але нехай спить... Йому ж ще сьогодні меблі тягати – вчора ж їх так і не розставили нормально ! А ще я взяла у Вінрі новий рецепт – треба, щоб хтось ризикнув його про дегустувати... Усміхаюсь. Нахиляюсь до сплячого Роя і ледь-ледь торкаюсь вустами до його чола. - Спи, спи... Піду я готувати сніданок...
... Ех.... Все просто суперово ! Вражень - море !!! Завтра "звіт" + фотки ))) Немає слів, щоб виразити всі емоції.... Просто ніколи не думала. що все вийде так класно ))
А завтра я стану на рік страшою. День народження у мене. В Штабі, ніхто про нього, мабуть, не згадає (( Хіба що відкриточку підпишуть... От Мустанг сьогодні завалив роботою. Кажу : "Я за сьогодні не встигну !" Він : "Нічого, вся ніч попереду !" От і зустріну я своє happy birthday на кухні з чашкою кави та горою звітів... ксооо... Получи свой Поздравлятор
JEDIYULIA, [Schuldig], дуже рада познайомитись *усмішка* Що привело в Аместеріс ?..
А сьогодні - ніч Святого Миколая ! Всіх вітаю з цим класним святом, коли ми всі можемо троих впасти в дитинство... хоча... згадуючи деякі зимові дні (як отой, що на фотографії), здаєтсья, що ми ніколи і не переставали бути дітьми ))
...Вийшла зі Штабу стомлена і розбита... Мустанг уже чекав. Мабуть, треба обговорити щось важливе. - Ну, і де ми будемо святкувати Новий рік ? – усмішка непретензійно загадкова, очі примружені. - Знову невдалий жарт, - зітхаю. – Полковник, давайте серйозно. На мить усмішка зникає з його обличчя. - Чудово... Ходімо !
***
Зимові вулиці надзвичайні... Пластівці снігу сиплються на землю, виблискуючи в сяйві ліхтарів... Так гарно... - ...отже, ми маємо зустріти Едварда... - Так, і передати йому ті списки, які відтворила Шеска. - І доведеться поїхати з Централу, бо Елрік тут ризиковано з’являтись ! - І кращої нагоди, ніж святкування Нового року, не буде ! Тим більше у новорічну ніч відбудеться нова зустріч Фюрера з представником світу з-за Воріт. Я на мить зупиняюсь. Здивована... - Як ? - Мої джерела інформації надійні ! – Рой кашлянув. – Минулого разу ми підслухали їх на прийомі. Ти спалилась в архівах. Наша відсутність в Централі в такий важливий момент трохи зніме підозру, правда ? От завжди на все у нього є відповідь ! - Так, так... – погоджуюсь. – Але я трохи зацікавлена цією зустріччю... - Я тим більше... Якщо пощастить, то Альфонс зможе все дізнатись... Пустили чутку, що Елрік-молодший переховується в лісах біля Бріггсу – хто очікуватиме його в Централі та ще й в намаганні проникнути в Штаб ? - А ви все продумали... – усміхаюсь. – Ну, я тут повертаю наліво ! До завтра, Полковник ! - Я проведу... – він рішуче повертає разом зі мною. - Ви ж уже сказали все, вам немає сенсу йти зі мною далі ! – поправляю волосся, краєм ока спостерігаючи, чи Полковник ще іде поруч. - Ну, чому ж так жорстоко, лейтенанте ? Ця посмішка... - Очевидно, я мушу змиритись з вашою компанією, - киваю примирливо. - А я ще зайду на чай ! - Що-о ? Тайса, ви трохи обнагліли... - Нехай ця чашка чаю буде відплатою за те, що я вас ніс додому, після того, як ви напились... - Не було такого ! – обурилась. – Я і алкоголь – несумісні речі ! - Ну... – Рой на секунду розгубився. – Ну, тоді нехай це буде аванс... на майбутнє... - Та добре вже... – я зітхнула втомлено, але відчула, як губи повільно розтягуються у посмішці...
"- Лейтенанте Хоукай, ви чудово розумієте, що для армії втрата такого кваліфікованого снайпера і відповідального офіцера,як ви, не дуже бажана... - Фюрер ледь усміхнувся. - Зараз вже неможливо встановити, що саме ви шукали в архівах... Але звідти нічого не зникло, отже... - він зробив значущу паузу, а я відчула, як сильно б,єтсья серце. - Отже, мабуть, вам і не вдалось нічого знайти... Отже, можна вважати цей інцидент вичерпаним. Подякцуйте за заступництво Полковнику Мустангу... Але... *чому Фюрер так любить робити довгі і тягучі паузи ???* - ...але... якщо ви і далі будете сунути свій милий носик туди, куди не варто, тоді хто знає, що може трапитись. В часі війни вашу раптову загибель буде дуже легко списати на нещаснйи випадок - елементарно ! - Фюрер усміхнувся, сьорбнув трохи чаю. У мене ж мурашки пішли по спині... - Але. знаючи дещо про вас... Не думайте, що зможете легко відбутись. Якщо що-небудь - будь-який ваш крок, слово, усмішка, подих... Будь-що ! Якщо щось запідозрю, тоді Полковник Мустанг може одного дня просто не прийти на роботу. На нього... скажімо, здійснили замах. Успішно. Ай-я-яй !... Ви... не грайте з вогнем лейтенанте, бо і полум,янйи алхімік обпечеться... Чи згорить. "
От і все, що сказав мені Фюрер. Я вийшла з його кабінету просто прибита. В коридорі врізалась в Роя. Він здивувався : - Що з тобою ? - НІчого. - Ти бліда,як стіна... - Нічого... - голос мій по зрадницьки тремтів. - Тебе викликав Фюрер ? - Рой перейшов на шепіт. - Так. - Ясно... - він зітхнув і раптом усміхнувся. - Лейтенанте, я сьогодні проведу вас додому ! - Немає потреби... - Ви не зрозуміли. Це наказ. - А... ясно. Так... точно... - я була, як в тумані. "тоді Полковник Мустанг може одного дня просто не прийти на роботу. На нього... скажімо, здійснили замах. Успішно." - Різо, тобі погано ? - Ні. - Іди відпочинь... ти дуже бліда... - Все добре. - Тоід чекаю тебе в своєму кабінеті. - Мустанг щось ображено пробурмотів і пішов швидко геть. - Дякую...
Я знову на роботі. Все наче повертаєтсья в нормальний стан... Але... після планерки до мене підійшов секретар і сказав, що Фюрер викликає мене. Я не бачила його з дня суду. Свого суду. І мені страшно... трохи... Але треба. Ну, викликає він мене... Ну подумаєш... З мене зняли звинувачення... Я не хвилююсь.. Я не...