У мене є той, кого я повинна захищати...
Містечко виявилось тихим і спокійним - по дорозі ніхто до новоприбулих воєнних, чи то нас, не чіплявся із запитаннями. Втома взяла своє - яка я рада була, коли алхімік повернувся і повідомив, що в нього вдома вже чекають на нас і можна буде там відпочити...
-... І взагалі, тут у нас безпечно - місто ж маленьке, всі всіх знають ! - Ленц усміхнувся, помітивши нахмуренйи вираз обличчя Полковника.
- Добре, добре... - Мустанг потер перенісся пальцями. - Я просто втомився...
Нарешті ми повернули в якийсь провулок і раптово вийшли на велику площу - до високих кованих воріт, за якими вгадувався маєток Ленців. Ну і добре...
Все, REST !!!