У мене є той, кого я повинна захищати...
Вогонь і постріли...Вогонь і постріли... Велика пожежа... Поранені...Трупи солдат... Вогонь і постріли... Пітьма...
Я не хочу писати більше про ту ніч позавчора. З Роєм все гаразд. Я жива. Я не поранена... Я сиджу в Штабі оточена... ким ? Друзями ?.. Хіба...
Почуття одинокості не покидає. Це - моя гра. Це - моя одинокість... Гортаю фотоальбом. Здається, стільки людей поруч. Стільки дорогих тобі людей... А їм байдуже до твого існування. Так. Бо це лише твоя гра.
Я ніколи не сумнівалась в правильності обраного шляху. Я буду з Роєм - до кінця. Так точно... Я знаю, що вони - дорогі мені люди - є... тут... поруч... А відчуття самотності не зникає. Така серйозність ззовні, така слабкість в душі...
Господи, іноді я рада, що мій щоденник ніхто не читає.
Я не хочу писати більше про ту ніч позавчора. З Роєм все гаразд. Я жива. Я не поранена... Я сиджу в Штабі оточена... ким ? Друзями ?.. Хіба...
Почуття одинокості не покидає. Це - моя гра. Це - моя одинокість... Гортаю фотоальбом. Здається, стільки людей поруч. Стільки дорогих тобі людей... А їм байдуже до твого існування. Так. Бо це лише твоя гра.
Я ніколи не сумнівалась в правильності обраного шляху. Я буду з Роєм - до кінця. Так точно... Я знаю, що вони - дорогі мені люди - є... тут... поруч... А відчуття самотності не зникає. Така серйозність ззовні, така слабкість в душі...
Господи, іноді я рада, що мій щоденник ніхто не читає.
Я читаю.
*о... значить треба пистаи менш відверто, а то я іноді думаю, що ніхто того не побачить і пишу тут багато речей, яких не варто нікому знати... Хоча... Едварду можна довіряти )))*
"Вистачає того, ЯКІ знімки опинилися в Штабі після мого Дня народження!"...
- Я ? ... я.... ой !
"точно... я ж їх забула на столі !"
- тільки не кажи, що ти їх бачив... І Хавок. І Фьюрі. І Армстронг, і ... *подумки перераховує знайомих у Штабі і червоніє ще більше*
- та там нiчого i не було... Абсолютно нiчого....
- Не було чого там реготати... *надулась*