У мене є той, кого я повинна захищати...
А вчора ми святкували мій День народження =)
Я не сподівалася, що про нього взагалі хтось згадає, але... зранку прокинулась від того, що хтось стукав у двері. Відчиняю - ... Мустанг. З дивною усмішкою на вустах і букетом троянд.
- З Днем народження, старший лейтенанте ! – він жартома віддав мені честь і простягнув букет.
- Дякую... – я ледь зніяковіло усміхнулась у відповідь, переступаючи з ноги на ногу.
- Е-е-е... тут така справа... – Рой раптом озирнувся, наче чекав чогось.
- Що ?
- Ну... – він втупився в протилежний кінець коридору і повторив голосно та невдоволено : - НУ !
Раптом почулись кроки і перед моїми дверима з’явились Фьюрі і Фарман, тягнучи велике... м’яке крісло !
- Відійдіть, будь ласка !.. – Фьюрі усміхнувся, - Ми занесемо... всередину.
- Що це таке ? – мої очі, мабуть, округлились до неможливості.
- Що ? Де ? А... це... Ну. ти ж скаржилась, що у тебе мало крісел, коли ми з Хавоком приходили в гості востаннє ! – Рой розсміявся. – Це лише початок !
Я притулилась спиною до стіни і повільно сповзла на підлогу.
Повз мене мирно шпацирував Хавок, несучи дзеркало розміром з мої вхідні двері.
- Це додаток, - пояснив Полковник. – До оцього, - він кивнув і я з жахом побачила Бреду і Броша, які ледве тягнули величезний гардероб.
- Куди поставити ? – прошипів сержант крізь зуби.
- Та... куди хочете...
- Я подумав, - Рой примружив очі, - що вам, лейтенанте, можна трохи урізноманітнити форму одягу... Відчиняйте !
Я натиснула на ручку шафи і... на мене звалилась ціла купа коробок і пакетів.
- Ой... вибач ! – Полковник заходився мене розгрібати. – Я ж наче все поскладав... – він тицьнув якусь коробку мені в руки. Там була міні-спідниця. – Сам вибирав !..
- Я здогадалась...
- Розійдись ! – в мою квартиру влетів Армстронг, несучи під пахвою... двоспальне ліжко !
Я зненацька подумала. що не переживу цього Дня народження.
- Навіщо це ВСЕ ?!
- Як – навіщо ? Тепер ти нарешті викинеш ту кушеточку, яку ти називаєш ліжком ! На ній навіть лежати неможливо, - Мустанг награно пересмикнув плечима. – пружини впиваються в спину !
Наче по команді, Хавок, Бреда, Армстронг та інші обернулись до нас зі здивуванням на обличчі.
- А що я такого сказав ? – Полковник безневинним тоном відповів на їхнє здивування.
Хавок пирхнув.
Я стиснула кулаки.
- Добре, а навіщо МЕНІ – таке ліжко ? Воно займе всю спальню !
- Ну, зате воно пригодиться не лише тобі ! – Рой кахикнув, чим викликав приступ сміху у всіх, окрім мене. – А тепер – ходімо !
- Куди ? – поправив окуляри Фьюрі.
- Як куди ? На роботу ! Кроком руш ! – Мустанг з напускною серйозністю випровадив усіх геть, щоб дати мені шанс нарешті переодягнутись у мою форму...
***
Я думала, що у Штабі буде спокійніше =)
Дарма =)
Над кабінетом Мустанга висів баннер з надписом : „Happy birthday, dear Riza !” і весь Штаб уже довідався про мій День народження =)
І решті дня замість того, щоб займатися справами, ми дружно їли завчасно куплений мною торт, виголошували тости з чашками кави (спиртне у Штабі заборонено) і загалом веселились
Після закінчення робочого дня було вирішено купити шампанського та влаштувати невелику вечірку. Для цього свою резиденцію нам благородно „позичили” Армстронг =)
Коротше кажучи, я давно так не веселилась, дуже давно !
Після енного бокалу шампанського, пам’ятаю вечір лише уривками...
Уривок № 1
Сад Армстронгів. Я і Рой. Десь здалеку долинає музика.
- Різ... ну, з Днем народження !
Моє волосся акуратно відгортають і защіпають щось на шиї.
Кулончик.
Маленьке серце з вигравіруваними на ньому буквами : F.M.D.R.
- F.M.D.R. ? – дивуюсь я.
- For my dearest Riza.
Усмішка.
- І що це ?
- Подарунок.
- А все решта ? Меблі ? Вечірка ?..
- Хм... а все решта – це так, аперитивчик.
- Аперитивчик... – повторюю, не перестаючи усміхатись. – А що буде на десерт ?..
Ні, таки забагато випила =)
Уривок № 2
Усі прощаються, розходяться додому... Вже поза третю ночі... Чую голос Армстронга :
- Може, вам машину позичити ?
- Машину ? – сміється Рой. – Ви гляньте на мого водія !
Чиясь рука опускається на плече.
- Доберемось... До завтра !
- До завтра ! – киваю теж майору і шепочу : - Знаєш, той останній бокал був явно зайвим...
- Знаю... – Рой зітхає. – Ходи вже сюди... Як подяка за ту чашку кави... І хто тут чий підлеглий ?..
- Не знаю... – я вибираюсь на спину Мустанга і обхоплюю руками його шию... – Я важка ?
- Як сто Армстронгів !...
Уривок № 3
Прокинулась я оце щойно – на подарованому ліжку і перше, що побачила :
Ага...От і моя улюблена кушетка згодилась. Мабуть, ще Арно її викидати.
Потягуюсь. Позіхаю... Треба вставати, будити Роя і Хаята. Треба їх обох нагодувати...
Зітхаю.
Минув мій найкращий День народження !
Голова розколюється.
Нічого...
Швидко схоплююсь на ноги і помічаю, що кулончик ще досі на шиї – не загубився, а то я переживала...
F.M.D.R.
For my dearest Riza =)
А можна розшифрувати і по-іншому :
From my dearest Roy...
Ледве стримуюсь, щоб не розтріпати його волосся. Але нехай спить... Йому ж ще сьогодні меблі тягати – вчора ж їх так і не розставили нормально ! А ще я взяла у Вінрі новий рецепт – треба, щоб хтось ризикнув його про дегустувати...
Усміхаюсь. Нахиляюсь до сплячого Роя і ледь-ледь торкаюсь вустами до його чола.
- Спи, спи...
Піду я готувати сніданок...
Я не сподівалася, що про нього взагалі хтось згадає, але... зранку прокинулась від того, що хтось стукав у двері. Відчиняю - ... Мустанг. З дивною усмішкою на вустах і букетом троянд.
- З Днем народження, старший лейтенанте ! – він жартома віддав мені честь і простягнув букет.
- Дякую... – я ледь зніяковіло усміхнулась у відповідь, переступаючи з ноги на ногу.
- Е-е-е... тут така справа... – Рой раптом озирнувся, наче чекав чогось.
- Що ?
- Ну... – він втупився в протилежний кінець коридору і повторив голосно та невдоволено : - НУ !
Раптом почулись кроки і перед моїми дверима з’явились Фьюрі і Фарман, тягнучи велике... м’яке крісло !
- Відійдіть, будь ласка !.. – Фьюрі усміхнувся, - Ми занесемо... всередину.
- Що це таке ? – мої очі, мабуть, округлились до неможливості.
- Що ? Де ? А... це... Ну. ти ж скаржилась, що у тебе мало крісел, коли ми з Хавоком приходили в гості востаннє ! – Рой розсміявся. – Це лише початок !
Я притулилась спиною до стіни і повільно сповзла на підлогу.
Повз мене мирно шпацирував Хавок, несучи дзеркало розміром з мої вхідні двері.
- Це додаток, - пояснив Полковник. – До оцього, - він кивнув і я з жахом побачила Бреду і Броша, які ледве тягнули величезний гардероб.
- Куди поставити ? – прошипів сержант крізь зуби.
- Та... куди хочете...
- Я подумав, - Рой примружив очі, - що вам, лейтенанте, можна трохи урізноманітнити форму одягу... Відчиняйте !
Я натиснула на ручку шафи і... на мене звалилась ціла купа коробок і пакетів.
- Ой... вибач ! – Полковник заходився мене розгрібати. – Я ж наче все поскладав... – він тицьнув якусь коробку мені в руки. Там була міні-спідниця. – Сам вибирав !..
- Я здогадалась...
- Розійдись ! – в мою квартиру влетів Армстронг, несучи під пахвою... двоспальне ліжко !
Я зненацька подумала. що не переживу цього Дня народження.
- Навіщо це ВСЕ ?!
- Як – навіщо ? Тепер ти нарешті викинеш ту кушеточку, яку ти називаєш ліжком ! На ній навіть лежати неможливо, - Мустанг награно пересмикнув плечима. – пружини впиваються в спину !
Наче по команді, Хавок, Бреда, Армстронг та інші обернулись до нас зі здивуванням на обличчі.
- А що я такого сказав ? – Полковник безневинним тоном відповів на їхнє здивування.
Хавок пирхнув.
Я стиснула кулаки.
- Добре, а навіщо МЕНІ – таке ліжко ? Воно займе всю спальню !
- Ну, зате воно пригодиться не лише тобі ! – Рой кахикнув, чим викликав приступ сміху у всіх, окрім мене. – А тепер – ходімо !
- Куди ? – поправив окуляри Фьюрі.
- Як куди ? На роботу ! Кроком руш ! – Мустанг з напускною серйозністю випровадив усіх геть, щоб дати мені шанс нарешті переодягнутись у мою форму...
***
Я думала, що у Штабі буде спокійніше =)
Дарма =)
Над кабінетом Мустанга висів баннер з надписом : „Happy birthday, dear Riza !” і весь Штаб уже довідався про мій День народження =)
І решті дня замість того, щоб займатися справами, ми дружно їли завчасно куплений мною торт, виголошували тости з чашками кави (спиртне у Штабі заборонено) і загалом веселились
Після закінчення робочого дня було вирішено купити шампанського та влаштувати невелику вечірку. Для цього свою резиденцію нам благородно „позичили” Армстронг =)
Коротше кажучи, я давно так не веселилась, дуже давно !
Після енного бокалу шампанського, пам’ятаю вечір лише уривками...
Уривок № 1
Сад Армстронгів. Я і Рой. Десь здалеку долинає музика.
- Різ... ну, з Днем народження !
Моє волосся акуратно відгортають і защіпають щось на шиї.
Кулончик.
Маленьке серце з вигравіруваними на ньому буквами : F.M.D.R.
- F.M.D.R. ? – дивуюсь я.
- For my dearest Riza.
Усмішка.
- І що це ?
- Подарунок.
- А все решта ? Меблі ? Вечірка ?..
- Хм... а все решта – це так, аперитивчик.
- Аперитивчик... – повторюю, не перестаючи усміхатись. – А що буде на десерт ?..
Ні, таки забагато випила =)
Уривок № 2
Усі прощаються, розходяться додому... Вже поза третю ночі... Чую голос Армстронга :
- Може, вам машину позичити ?
- Машину ? – сміється Рой. – Ви гляньте на мого водія !
Чиясь рука опускається на плече.
- Доберемось... До завтра !
- До завтра ! – киваю теж майору і шепочу : - Знаєш, той останній бокал був явно зайвим...
- Знаю... – Рой зітхає. – Ходи вже сюди... Як подяка за ту чашку кави... І хто тут чий підлеглий ?..
- Не знаю... – я вибираюсь на спину Мустанга і обхоплюю руками його шию... – Я важка ?
- Як сто Армстронгів !...
Уривок № 3
Прокинулась я оце щойно – на подарованому ліжку і перше, що побачила :

Ага...От і моя улюблена кушетка згодилась. Мабуть, ще Арно її викидати.
Потягуюсь. Позіхаю... Треба вставати, будити Роя і Хаята. Треба їх обох нагодувати...
Зітхаю.
Минув мій найкращий День народження !
Голова розколюється.
Нічого...
Швидко схоплююсь на ноги і помічаю, що кулончик ще досі на шиї – не загубився, а то я переживала...
F.M.D.R.
For my dearest Riza =)
А можна розшифрувати і по-іншому :
From my dearest Roy...
Ледве стримуюсь, щоб не розтріпати його волосся. Але нехай спить... Йому ж ще сьогодні меблі тягати – вчора ж їх так і не розставили нормально ! А ще я взяла у Вінрі новий рецепт – треба, щоб хтось ризикнув його про дегустувати...
Усміхаюсь. Нахиляюсь до сплячого Роя і ледь-ледь торкаюсь вустами до його чола.
- Спи, спи...
Піду я готувати сніданок...
Вот так всегда... Чтобы старший лейтенант - и не припахала к работе?
Замечательный Денб Рождения!
- О, самостоятельно приготовленный Ризой завтрак! Мечта...
Мысленно: насколько я помню, до такого не снисходила ни одна девушка, в чьём доме я когда-либо просыпался... С другой стороны, ни у одной девушки мне не приходилось потом таскать мебель.
- Старший лейтенант, я вам уже говорил, что вы уникальны?
Эм... переведи, пожалуйста.
"удивленно "ЕТО на вас так завтрак повлиял ?" улыбнулась приветливо" ))
*С совершенно невинным видом*
- Конечно. Никогда не говорю девушкам комплименты на голодный желудок.
*Доедая завтрак*
- Кстати, нам пора в Штаб.
"Может, хоть так удастся отмазаться от таскания мебели? Я ей что, Армстронг?"
"І де ж це моя форма ???"...
- Что не сделаешь для такой девушки... Вьёте из меня верёвки, старлей.
"Надо будет и правда прийти вместе с Армстронгом. И сидеть смотреть, как он двигает мебель. Правда, от его лекций о здоровом образе жизни с наглядными примерами потом не отвертишься... Но это лучше, чем надрываться самому. А идея спрятать Ризину форму в ванной была хороша. Пока она её ищет, можно будет полюбоваться..."
"Ксо, как она мило краснеет! Интересно, на ней всегда такая тонкая пижама? Или исключительно ради меня? Ладно, если не найдёт форму - скажу..."
- Если мы опоздаем в Штаб вместе, нас поймут. А помочь вам искать форму... Эх, ладно уж.
*Иду в ванную, позвращаюсь отуда с Ризиной формой на плечиках, аккуратно отглаженной*
- Какой прекрасной картины вы меня лишаете, старший лейтенант.
"Так, хватит. Не стоит слишком форсировать"
"І звідки це Рой знав, де моя форма ??"
*Встаю, накидываю китель*
- Поехали. Я сам поведу.
- Ну... добре... Моя голова так болить, що я краще не сідатиму за кермо... - усміхаюсь знічено.
"Рой такий милий сьогодні..."