Прощання...

[RizaHawkeye]

Сиджу.
Впираюсь спиною в холодну стіну.
Звідкись згори крапає вода.
Крап-крап-крап...
Розстріл.
Байдуже.
Прострелена рука болить...
ЇЇ поранили, коли нас захопили в архіві...
Я кажу "нас" ?
Ні, я прикрила Шеску і вона втекла непоміченою...
Байдуже...
Згадую обличчя Фюрера... Трибунал... Суд...
"Що вам було потрібно ? Що ви шукали, дейтенанте Хоукай ?"
Я промовчала.
"Під чиїм керівництвом ви діяли ?"
На секунду в підсвідомості майнуло усміхнене обличчя Роя.
У мене є той, кого я повинна захищати...
Глибокий вдих...
"Я діяла самостійно."
"Зрозуміло..."
Звинувачення.
Вирок.
Розстріл.
Завтра.
На світанку.
Байдуже...
Тепер усе байдуже...
Відсутнім поглядом шукаю клаптик неба в загратованому малесенькому віконечку своєї камери. Небо світлішає. Отже... Вже скоро...
Що ж... Різо... ти приїхала !...
Та байдуже...
Мустанг...
Під час суду його допитували.
"Ви знали про дії своєї підлеглої ?"
"Ні"
Байдужий строгий погляд. ні тіні усмішки...
"Ви можете щось сказати на її захист ?"
Мить сумнівів...
"Ні..."
Це слово і стало кулею, що мене знищила. Мені ратпом стало абсолютно байдуже до того, що буде далі. Я навтіь прослухала власний вирок. Зміст до мене дійшов потім...
Розстріл.
Хіба ж вони - Фюрер, судді... Хіба ж вони не знали, що мене вже знищено ? Отим самим словом - його "ні".
Мустанг поклонився і вийшов із зали суду... Йому не можна зараз підставлятись... Правильне логічне рішення...
Клаптик неба посвітлішав ще більше.
Я обіцяла, що помру за цю людину, якщо буде потреба...
Світанок...
Я спробувала заколоти волосся, але онімілі пальці не слухались...
Бідний Хаяте...
В коридорі почувся шум.
Я провела рукою по обличчя, витираючи давно висохлі сльози, навіть сліди від сліз... Лейтенант Хоукай попрощається з життям з усмішкою.. Рой...
Чому навтіь тепер я думаю про тебе ?
Рой... Хавок, Фарман, Фьюрі, Бреда, Армстронг, Ед і Ал, Вінрі, Росс і Брош, Шеска, Хаят... я...
Я вас всіх-всіх люблю !
Прощайте...
- Лейтенанте ! -почулось в коридорі.
Це за мною.
Прощайте.

Comments

[hell_me]

Аж передернуло...

[Flame of Amestris]

Риза, не умира-а-ай!

[RizaHawkeye]

Psiren хм.. це більш-менш логічне завершення дооовгої історії, яка зі мною триває вже 5 місяців... З часу початку нової війни...
Flame of Amestris *серце здригнулось*

[Flame of Amestris]

RizaHawkeye , то есть как это - завершение?!!! Ризу всё-таки расстреляют?
Блин, кажется я сейчас разрыдаюсь опять дождь начинается...

[hell_me]

Flame of Amestris, нет придет бравый полковник и все будет хорошо.

[Flame of Amestris]

Psiren ну, тогда точно всё будет хорошо.

[Иллара]

Красиво.... значит, будет продолжение? Если да - буду ждать.
Я вообще почти не читаю фики, но тут не пожалела
Молодец, что пишешь. Я вот одну свою опупею только начала - и бросила, а вторую так и не начинала - только небольшая зарисовка без имён, не привязанная ни к чему, получилась, но сама история в тогове сидит всё равно...

[Erendis]

RizaHawkeye, нерадісна кінцівка... Так не можна.

[hell_me]

[setsuna], полностью поддерживаю такое мнение!

[RizaHawkeye]

Flame of Amestris

Ризу всё-таки расстреляют?

*думає, що відповісти*

Psiren

нет придет бравый полковник и все будет хорошо.

Неа... він не прийде. Точно.
Иллара

значит, будет продолжение?

Можливо *загадкова усмішка* Правда, це не фанфік... Це все (весь мій дайрик) одна довга історія *з кількома фафіками паралельно до основного сюжету* або, як її назвала одна моя подруга - "рольовка однієї людини" ))
[setsuna]

нерадісна кінцівка...

Ця кінцівка з,явилась, коли мені здавалось, що я кричу в пустоту ... І я була твердо переконана, що цим вс езакінчу, і мого зникнення ніхто і не помітить...
А тепер тут є ви )) А ще, виявляється, що ви тут були і раніше )) І я не кричала в пустоту...
Чесно. Я думала, що цим усе і закінчу, а тепер...
хм...
*щось помирати перехотілось*
[L]Psiren[ /L]

[hell_me]

щось помирати перехотілось

Вот! Дельная мысль!

[Erendis]

RizaHawkeye, ура!

[RizaHawkeye]

Psiren [L],[setsuna][/L]

[RizaHawkeye]

[setsuna], Psiren