У мене є той, кого я повинна захищати...
"Ненавиджу паперову роботу..." - думала я, покидаючи кабінет МУстанга з кіпою папок з документами. Ще й отримала наганяй від Полковника за погану роботу... Але нічого окрім як зітхнути і взятись за опрацювання документів, я нем огла, тому, хитаючись під вагою папок, крокувала коридором.
На сходах попереду майнув знайомий червоний плащ. Таки приїхали... Ед із Алом сиділи на сходовій клітці з таким вбитим виглядом, що навтіь не відповіли на моє вітання.
- А, лейтенант... - Ед втомлено кивнув і опустив голову.
Це на нього зовсім не схоже...
Я поклала всі папки на підлогу і присіла біля братів :
- Так що у вас трапилось ?
- Нічого... - Ед відвернувся до стіни.
- Лейтенанте Хоукай... - відповів натмоість Альфонс тремтячим голосом. - Ми... ми не знали, що так вийде !.. Чесно...
Мені здавалось, що юний алхімік зараз заплаче.
- Коли ми опинились в Мюнхені... разом... І відкрили Ворота, щоб повернутись назад... Ми не думали, що все стане ТАК...
- Як ? - я здивувалась, бо абсолютно не розумілась на всіх алхімічних тонкощах.
- Ми не знали, що хтось зможе зв,язатись зі світом за Воротами... - Ед перебив брата похмурим голосом. - І навіть уявити не могли, що Ворота стануть таким собі транспорним переходом, щоб створювати монстрів... Ми не хотіли нової війни...
- Це не ваша вина.. - мені арптмо стало нестерпно сумно. - Полковник вам розповів все, що ми дізнались, так ?
Елріки кивнули.
- Він здаєтсья сам не знає, що робити... Полковник ! - Едвард криво усміхнувся. - Значить цього разу ми зможемо показати себе... - усмішка алхіміка просвітліла. Здавалсоь в його голові зріє якийсь план, чергова божевільна ідея.
- ЛейтенантеВи ж мені допоможете, правда ? - старший ЕЛрік раптмо підморгнув мені. - Не знаю, скільки на це піде часу, але... можете дещо знайти для мене ?...
- Що ? - насторожилась я.
Ед нахилився до мого вуха і прошепотів кілька слів...
-Думаю, тобі краще переговорити з Полковником. Поза межами Штабу... - я взяла папки і наладилась іти геть. - Ми з вами звяжемось...
Здається, божевілля продовжується... і набирає обертів...
На сходах попереду майнув знайомий червоний плащ. Таки приїхали... Ед із Алом сиділи на сходовій клітці з таким вбитим виглядом, що навтіь не відповіли на моє вітання.
- А, лейтенант... - Ед втомлено кивнув і опустив голову.
Це на нього зовсім не схоже...
Я поклала всі папки на підлогу і присіла біля братів :
- Так що у вас трапилось ?
- Нічого... - Ед відвернувся до стіни.
- Лейтенанте Хоукай... - відповів натмоість Альфонс тремтячим голосом. - Ми... ми не знали, що так вийде !.. Чесно...
Мені здавалось, що юний алхімік зараз заплаче.
- Коли ми опинились в Мюнхені... разом... І відкрили Ворота, щоб повернутись назад... Ми не думали, що все стане ТАК...
- Як ? - я здивувалась, бо абсолютно не розумілась на всіх алхімічних тонкощах.
- Ми не знали, що хтось зможе зв,язатись зі світом за Воротами... - Ед перебив брата похмурим голосом. - І навіть уявити не могли, що Ворота стануть таким собі транспорним переходом, щоб створювати монстрів... Ми не хотіли нової війни...
- Це не ваша вина.. - мені арптмо стало нестерпно сумно. - Полковник вам розповів все, що ми дізнались, так ?
Елріки кивнули.
- Він здаєтсья сам не знає, що робити... Полковник ! - Едвард криво усміхнувся. - Значить цього разу ми зможемо показати себе... - усмішка алхіміка просвітліла. Здавалсоь в його голові зріє якийсь план, чергова божевільна ідея.
- ЛейтенантеВи ж мені допоможете, правда ? - старший ЕЛрік раптмо підморгнув мені. - Не знаю, скільки на це піде часу, але... можете дещо знайти для мене ?...
- Що ? - насторожилась я.
Ед нахилився до мого вуха і прошепотів кілька слів...
-Думаю, тобі краще переговорити з Полковником. Поза межами Штабу... - я взяла папки і наладилась іти геть. - Ми з вами звяжемось...
Здається, божевілля продовжується... і набирає обертів...
-
-
28.09.2007 в 09:58И не надоело тебе с Мустангом нянчиться???
Вот пролетал мимо, решил к тебе заглянуть=)
Как делишки?...
*мило улыбнулся*
-
-
28.09.2007 в 15:28Ну привіт ! Щось не часто заходиш вгості... *акуратно намацала рукою пістолет на поясі...на всякий випадок*
Справи ? Як бачиш... *кивнула на купу папок з документами*
Мустанг ?.. *зітхнула* нагрузив роботою мене, нагрузив братів Елріків, а сам змився бозна-куди
А ви як поживаєте ? Взялись творити добро на благо людей ? *усміхнулась недовірливо*