[RizaHawkeye]

...Передсвітанковий морок помаленьку розріджуєтсья - скоро сходитиме сонце, але тут - в лісі, я навряд чи зможу побачити його... Ледь чутний шум водоспаду долинає сюди, але мені вчуваєтсья всюди лише загроза... Рой запізнюється...
Небо світлішає і світлішає...
Раптом здалеку долинають чиїсь голоси. Здаєтсья, сперечаютсья !... Господи, могли б і тихше ! Впізнаю голос Мустанга :
- Розумієш, ти просто такий маленкьий, що зможеш легко пробратися до...
- ХТО СКАЗАВ, ЩО Я ТАКИЙ МАЛЕНЬКИЙ, МЕНШИЙ ЗА ГОРОШИНКУ, ЩО МЕНЕ НАВІТЬ ПОМІТИТИ НЕМОЖЛИВО !!!
Все ясно...*зітхнула* Тиші уже не дочекатись.
Я роблю кілька кроків назустріч і мене помічають.
- Лейтенант ! - вигукує Мустанг, силкуючись закрити рот Едварду, який поривається ще щось закричати. - А ми тут...
Раптом Елрік загрозливо примружується і ... з усієї сили наступає лівою ногою на черевик Мустанга. Полковник завиває від болю (ліва нога Еда - автопротез) і відскакує вбік.
- Вітаю, лейтенанте ! От і ми ! - алхімік усміхається, поправляючи плащ.
- Ах ти ж... - позаду Мустанг вже насувається на Едварда, одягаючи свою рукавичку. - Я ж тебе зараз... під-сма-жу !!!
Ну все...
Я схопила свою гвинтівку, різко підійшла до Еда з Роєм і вдарила прикладом по голові обох...
- Ану заспокоїлись ! Ну, малі діти !..
- Лейтенанте... - Мустанг дивиться на мене вражено і може трохи... ображено... На його обличчя повертається зосереджений і рішучий вираз. - Час ?
- 5:10 - я дивлюсь на годинник.
- Рівно ?
- Так точно !
- Тоді вперед !
- Вперед, покажемо їм ! - Едвард Елрік потирає руки, прямуючи за Мустангом.
Я вішаю гвинтівку на плече і йду за ними.
Вже розвиднілось, тож треба швдко рухатись...

Comments

[~Russel~]

Удачи вам!..

[RizaHawkeye]

Рассел Трингам Дякую,*зітхнула*все у нас вийде...