У мене є той, кого я повинна захищати...

... Мені здається, що я біжу-біжу і все не можу когось наздогнати... Паскудне відчуття... За вікнами поїзда світ теж кудись біжить...

...Після мого повернення у штабі влаштували маленьке свято : над дверим аповісили плакат :"З поверненням, лейтенанте !" Щоправда, плакат весь був розмальований портретами Армстронга... Підозрюю, що майор сам його і підготував. Фарман і Авок завязали Чорному Урагану ленточку на шию, в якій вні заплутався і впав прямісінько в торт... КОротше кажучи, свято вдалось. Як завжди... А Полковник, як я зрозуміла потім з розмов (потуплені погляди і багатозначні "е-е-е-...";), досить весело проводить час... Ну, це він вміє... За ним і так вся жіноча половина штабу сохне !

...Коли я повернулась додому, мені вперше за довгий час захотілось прсото впасти і не вставати до смерті. Це секундне. ЦЕ мине. Але зараз... Так боляче...