- Новини з Централу ?...
- Новини...
Як не дивно, в ту секунду я не могла зрозуміти настрою Роя ані з виразу його обличчя, ані з тону голосу. Він погладжував підборіддя рукою, опущені очі наче шукали щось на долівці...
- Ну що трапилось ? – я простягнула руку за розпакованим уже конвертом і швидко пробігла поглядом рядочки, написані чужим незнайомим почерком.
...То от що. В Централі паніка. Монстри з-за Воріт напали на місто, а майже всі армійці зараз на фронтах, тож людям залишилась лише поспішна втеча. Фюрер, схоже, втратив спільну мову з своїм постачальником... Божевільня на фронті. Божевільня в тилу. Божевільня по обидві сторони Воріт, судячи з доповідей Ала, який щойно повернувся з Того світу. З того світу... Звучить так... Ну, врешті, новини на цьому вичерпувались. Лист закінчувався зовсім не стандартним для військового рапорту запитанням : „Ну що, Полум’яний, веселі часи на порозі ?”
- Що про все це думаєш ? – Рой нарешті повернувся із задуми.
„Думаю, що не хочу, аби Центр перетворився в руїни через якихось химер чи ходячі лати... Думаю, хочу закінчення цієї безглуздої війни... Хочу додому. Ходити з тобою на ринок за яблуками і розбирати звіти в Штабі, бо ж тобі лінь... Хочу сварити Хавока за те, що він курить в твоєму кабінеті і йти додому знайомими вуличками...” Це те, про що я промовчала. Поки що.
- Думаю, що досить вдалий час для того, щоб нейтралізувати Фюрера. Він втратив владу над ходом подій... Якщо вдасться взяти ситуацію під контроль, що не допустити масового психозу...
- Цим займеться Армстронг, - зупинив мене Мустанг. – Справа у іншому. Ми можемо наразі вільно рухатись – Фюреру тепер не до нас, подейкують він веде переговори за Воротами... Командування розглянуло мою просьбу про дозвіл покинути фронт через потребу підтримати боротьбу в Центрі... Можемо продовжити нашу роботу. Адже завершиться все не раніше, ніж Ворота будуть остаточно закриті. На додачу... в Централі залишилось стільки симпатичних дівчат, вони ж так скучили ! Не можна примушувати їх чекати !..
„Як завжди...” – я зціпила зуби, відчуваючи, що починаю трохи злитись на тайсу. Треба було швидко опанувати себе, тому я спитала байдужим тоном :
- А як Едвард і Рассел ? Від них останнім часом ніяких відомостей не було, - згадала, що востаннє чула про Елріка-старшого від Вінрі більше місяця тому – вони переховувались біля Різенбула... - Цікаво, як рухаються їхні пошуки алхіміків...
- У них все чудово... – усміхнувся Полковник. – Альфонс теж приєднався до брата, так що не пропадуть... Судячи по розповіді інформатора про розрухи в Централі, Сталевий точно там...
- До речі, про інформатора... – я ще раз взяла лист, щоб впевнитись, що немає ніякого підпису. Не було. – Хто це ? Якщо не секрет.
- Знайомий, - багатозначно всміхнувся Мустанг, наче йому більше хотілось сказати „знайома”.
- Йому можна довіряти ?
- Можна. Це алхімік, один з наших прибічників... Звідки б тоді у нього були відомості про Ала Елріка ?.. Ну менше з тим. Його звуть Еміль Ленц. Ви скоро познайомитесь... – Рой сказав останні слова таким тоном, що стало ясно – дискусію завершено.
- Добре, - тихо відповіла я. – То які подальші плани ?
- Для початку треба повідомити Хавока та інших про наш від’їзд, щоб не говорили зайвого... Потім їдемо в Центр – вдавати бурхливу діяльність і неймовірну сміливість... – Мустанг криво посміхнувся і клацнув пальцями (добре, що без рукавичок) – А тим часом налагодимо контакт з Ленцом. А тоді в маленьке містечко на сході – він показав якусь точку на карті, яка була нерозбірливо підписана. – Там живе дуже сильна алхімічка... І кажуть... – він мрійливо зажмурився, - ...кажуть, дуже гаряча...
Ну, годі з мене знущатись !... Я склала руки на грудях і вдавано байдуже подивилась кудись повз Роя :
- Якщо ти поїдеш до своєї... хм...гарячої алхімічки, то виходить, я залишусь в Централі з цим... Емілем, так ? Цікаво-цікаво...
- Що цікавого ? – здивовано буркнув тайса, смикнувши бровою та розплющивши одне око.
- Побачимо... – я жартівливо задумалась. - Може, вашій алхімічці насправді далеко до Ленца... Може...
Реакція, як і очікувалось, була миттєвою. Рой ледь не впав з крісла )) Потім роздратовано потер кінчик носа, потім підійшов до мене, нахилився і прошепотів :
- В такому випадку ми залишимо і алхімічку, і Ленца вдвох, і не будемо заважати їм своєю присутністю, і... – Мустанг, здається, задумався над тим, що сказати далі і не знайшов підходящих слів, бо взяв раптово мене за руку...
- Дівчата в Централі чекають... – нагадала я.
- Почекають ще трохи...
...А тоді зайшов Хавок зі звітом.
А тоді Рой розізлився і знайшов свою рукавичку.
А тоді молодший лейтенант з обсмаленими бровами вилетів геть з палатки...
А тоді...

***

Отже, Централ ?...