Вогонь і постріли...Вогонь і постріли... Велика пожежа... Поранені...Трупи солдат... Вогонь і постріли... Пітьма...
Я не хочу писати більше про ту ніч позавчора. З Роєм все гаразд. Я жива. Я не поранена... Я сиджу в Штабі оточена... ким ? Друзями ?.. Хіба...
Почуття одинокості не покидає. Це - моя гра. Це - моя одинокість... Гортаю фотоальбом. Здається, стільки людей поруч. Стільки дорогих тобі людей... А їм байдуже до твого існування. Так. Бо це лише твоя гра.
Я ніколи не сумнівалась в правильності обраного шляху. Я буду з Роєм - до кінця. Так точно... Я знаю, що вони - дорогі мені люди - є... тут... поруч... А відчуття самотності не зникає. Така серйозність ззовні, така слабкість в душі...
Господи, іноді я рада, що мій щоденник ніхто не читає.