А вчора ми святкували мій День народження =)
Я не сподівалася, що про нього взагалі хтось згадає, але... зранку прокинулась від того, що хтось стукав у двері. Відчиняю - ... Мустанг. З дивною усмішкою на вустах і букетом троянд.
- З Днем народження, старший лейтенанте ! – він жартома віддав мені честь і простягнув букет.
- Дякую... – я ледь зніяковіло усміхнулась у відповідь, переступаючи з ноги на ногу.
- Е-е-е... тут така справа... – Рой раптом озирнувся, наче чекав чогось.
- Що ?
- Ну... – він втупився в протилежний кінець коридору і повторив голосно та невдоволено : - НУ !
Раптом почулись кроки і перед моїми дверима з’явились Фьюрі і Фарман, тягнучи велике... м’яке крісло !
- Відійдіть, будь ласка !.. – Фьюрі усміхнувся, - Ми занесемо... всередину.
- Що це таке ? – мої очі, мабуть, округлились до неможливості.
- Що ? Де ? А... це... Ну. ти ж скаржилась, що у тебе мало крісел, коли ми з Хавоком приходили в гості востаннє ! – Рой розсміявся. – Це лише початок !
Я притулилась спиною до стіни і повільно сповзла на підлогу.
Повз мене мирно шпацирував Хавок, несучи дзеркало розміром з мої вхідні двері.
- Це додаток, - пояснив Полковник. – До оцього, - він кивнув і я з жахом побачила Бреду і Броша, які ледве тягнули величезний гардероб.
- Куди поставити ? – прошипів сержант крізь зуби.
- Та... куди хочете...
- Я подумав, - Рой примружив очі, - що вам, лейтенанте, можна трохи урізноманітнити форму одягу... Відчиняйте !
Я натиснула на ручку шафи і... на мене звалилась ціла купа коробок і пакетів.
- Ой... вибач ! – Полковник заходився мене розгрібати. – Я ж наче все поскладав... – він тицьнув якусь коробку мені в руки. Там була міні-спідниця. – Сам вибирав !..
- Я здогадалась...
- Розійдись ! – в мою квартиру влетів Армстронг, несучи під пахвою... двоспальне ліжко !
Я зненацька подумала. що не переживу цього Дня народження.
- Навіщо це ВСЕ ?!
- Як – навіщо ? Тепер ти нарешті викинеш ту кушеточку, яку ти називаєш ліжком ! На ній навіть лежати неможливо, - Мустанг награно пересмикнув плечима. – пружини впиваються в спину !
Наче по команді, Хавок, Бреда, Армстронг та інші обернулись до нас зі здивуванням на обличчі.
- А що я такого сказав ? – Полковник безневинним тоном відповів на їхнє здивування.
Хавок пирхнув.
Я стиснула кулаки.
- Добре, а навіщо МЕНІ – таке ліжко ? Воно займе всю спальню !
- Ну, зате воно пригодиться не лише тобі ! – Рой кахикнув, чим викликав приступ сміху у всіх, окрім мене. – А тепер – ходімо !
- Куди ? – поправив окуляри Фьюрі.
- Як куди ? На роботу ! Кроком руш ! – Мустанг з напускною серйозністю випровадив усіх геть, щоб дати мені шанс нарешті переодягнутись у мою форму...

***

Я думала, що у Штабі буде спокійніше =)
Дарма =)
Над кабінетом Мустанга висів баннер з надписом : „Happy birthday, dear Riza !” і весь Штаб уже довідався про мій День народження =)
І решті дня замість того, щоб займатися справами, ми дружно їли завчасно куплений мною торт, виголошували тости з чашками кави (спиртне у Штабі заборонено) і загалом веселились 
Після закінчення робочого дня було вирішено купити шампанського та влаштувати невелику вечірку. Для цього свою резиденцію нам благородно „позичили” Армстронг =)
Коротше кажучи, я давно так не веселилась, дуже давно !
Після енного бокалу шампанського, пам’ятаю вечір лише уривками...

Уривок № 1
Сад Армстронгів. Я і Рой. Десь здалеку долинає музика.
- Різ... ну, з Днем народження !
Моє волосся акуратно відгортають і защіпають щось на шиї.
Кулончик.
Маленьке серце з вигравіруваними на ньому буквами : F.M.D.R.
- F.M.D.R. ? – дивуюсь я.
- For my dearest Riza.
Усмішка.
- І що це ?
- Подарунок.
- А все решта ? Меблі ? Вечірка ?..
- Хм... а все решта – це так, аперитивчик.
- Аперитивчик... – повторюю, не перестаючи усміхатись. – А що буде на десерт ?..
Ні, таки забагато випила =)

Уривок № 2
Усі прощаються, розходяться додому... Вже поза третю ночі... Чую голос Армстронга :
- Може, вам машину позичити ?
- Машину ? – сміється Рой. – Ви гляньте на мого водія !
Чиясь рука опускається на плече.
- Доберемось... До завтра !
- До завтра ! – киваю теж майору і шепочу : - Знаєш, той останній бокал був явно зайвим...
- Знаю... – Рой зітхає. – Ходи вже сюди... Як подяка за ту чашку кави... І хто тут чий підлеглий ?..
- Не знаю... – я вибираюсь на спину Мустанга і обхоплюю руками його шию... – Я важка ?
- Як сто Армстронгів !...

Уривок № 3
Прокинулась я оце щойно – на подарованому ліжку і перше, що побачила :



Ага...От і моя улюблена кушетка згодилась. Мабуть, ще Арно її викидати.
Потягуюсь. Позіхаю... Треба вставати, будити Роя і Хаята. Треба їх обох нагодувати...
Зітхаю.
Минув мій найкращий День народження !
Голова розколюється.
Нічого...
Швидко схоплююсь на ноги і помічаю, що кулончик ще досі на шиї – не загубився, а то я переживала...
F.M.D.R.
For my dearest Riza =)
А можна розшифрувати і по-іншому :
From my dearest Roy...

Ледве стримуюсь, щоб не розтріпати його волосся. Але нехай спить... Йому ж ще сьогодні меблі тягати – вчора ж їх так і не розставили нормально ! А ще я взяла у Вінрі новий рецепт – треба, щоб хтось ризикнув його про дегустувати...
Усміхаюсь. Нахиляюсь до сплячого Роя і ледь-ледь торкаюсь вустами до його чола.
- Спи, спи...
Піду я готувати сніданок...