- Різенбул !
За вікнами звичний пейзаж, повний зелені і сонця...
Покидаю поїзд і розглядаюсь по перону...
- Сюди ! - помічаю здалеку Вінрі, яка оглядаєтсья трохи налякано, проте доброзичливо.
На пероні кілька воєнних.
- Вінрі ! - Полковник усміхається і нарочито голосно каже. - Як добре, що ти нас запросила вгості !
- Ходімо... Все потім... - вона відповідає на мій запитальний погляд і тягне нас обох з вокзалу. - Все потім...
- Вінрі... -Полковник раптом серйознішає.
Дівчинка на секунду зупиняється і озирається в бік воєнних. ВОни не звертають на нас уваги.
- Він тут.