Вилажу з палатки і озираюсь на чудовий гірський краєвид...
Ех, вкотре хочетсья, щоб війна здавалась просто поганим сном, але...
- Лейтенант, лейтенат ! - якийсь солдат підбігає, засапавшись і віддає честь. - Лейтенанте, вас викликає Полковник !
- Вже іду ! - доводитсья відірвати погляд від засніжених гірських вершин і повернутись на грішну землю...
Палатка Полковника стоїть трохи віддалік - до неї ще хвилин п,ять ходу. Свіже ранкове повітря і запах соснової смоли забирають геть відчуття сонливості...
Ратом чую позаду характерний сплеск долонь і глиця на моїх очах підіймаєтсьяч з землі і формує стіну. На моєму шляху. Невже ??
- Лейтенате, вітаю !..
Усмішка. очі.
- Едо !
Отже, йому вдалось таки до нас вирватись !
- Лейтенанте...- Ед тягне мене вбік, подалі від дороги. - Мені треба поговорити з вами !.. Полковника я вже бачив... Ми про все домовились... Зараз мене прикриває Ал, але мушу швидко повернутись... Тому часу немає (( Рассел. Рассел Трінгам. Перший, хто нам потрібен... От... - алхімік тицьнув мені в урку якись папірчик.
- Лейтенанте Хоукай ! - мене, здаєтсья, хтось помітив. Той самий солдат...
- Іду, іду ! - я неуважно здалеку кивнула і обернулась до Еда, але - його уже не було... Тільки червоний плащ на секунду майнув поміж сосен...
Розгортаю папірчик.
"Рассел та Флетчер Трінгами. Централ. Вул.Перемоги, 16"
Що ж...
Тепер - до Мустанга...