... Готель "Плаза" зустрів сліпучим світлом і величезною кількістю високопосадовців...
- Різо, не будь такою серйозною ! - Мустанг легенько штурхнів мене. - Усміхнись ?
- Це обов,язково ? - мені абсолютно не хотілось усміхатись, мешти страшенно натирали, а в цій вечірній сукні я почувалась незручно...
- Обов,язково !.. - полковник посерйознішав. - Інакше ми не будемо схожі на... пару ...
*капля*
- Ми і так не схожі !
- Просто усміхайся всім і кивай головою, згоджуючись... - Рой привітався до якогось лисого дядька в дорогому костюмі. - А це, дозвольте представити... моя супутниця - леді Різа !
Я усміхнулась і кивнула головою, як і казав Рой, почуваючись ще дурніше, ніж до того...
*леді Різа ??? *
- Це... - серед гостей я помітила знайоме обличчя.
- Головнокомандуючий, - раптом посерйознішав Мустанг. - Ходімо...
І далі мило усміхаючись усім гостям, ми повільно рухались за головнокомандуючим, дико не покинули бенкетного залу.
-Здається, нам не можна іти далі ... - Я нерішуче подивиалсь на зачинені двері, в які хвилину тому зайшов головнокомандуючий.
- Думаєш ? Значить це те, що треба ! - Полковний дістав рукавичку і моментально розплавив замок на дверях.
- Ходімо... тихенько !... - він зник в темряві коридору за дверима.
Я повагалась секунду і рушила за ним...
...В кінці коридора, за ледь відчиненими дверима горіло світло. Полковник кивнув туди і ми повільно і тихо підійшли до дверей, достатньо близько, щоб чути розмову, яка велась за ними :
- Я впевнений, що ми зможемо допомогти один одному... Наші наукові розробки і ваша алхімія...З того дня, як перехід між світами став можливим я тільки й сподівався на вашу допомогу... - голос був неприємним і зляканим...
Рой нахмурився.
- Ми, звичайно, сподіваємось, що все пройде добре... Якщо монстри, створені з допомогою алхімії нашого світу та науки вашого допоможуть нам розпалити війну з сусідньою державою і отримати премогу, то у вашій війні вони дадуть вам дуже великі переваги перед суперником...
А цей голос я точно вже чула.
Обличчя Мустанга ставало все похмурішим і похмурішим...
- Отже, будемо вважати, що наша співпраця розпочалася і буде вона тривалою і плідною !
- Так-так... - зляканий голос відповів радісно. - Мені пора повертатись через Ворота...
- Так, звичайно...
Голос. ГОЛОВНОКОМАНДУЮЧИЙ !... Ратпом в кінці коридору почулись кроки охоронців.
- Полковник, - смикнула я за рукав Роя. - Нам треба звідси йти !
- Зараз... Зараз... - він озирнувся і лише тепер помітви охоронців. - Не встигнемо !
- Тоді...
- Тоді доведетсья використати старий спосіб... але дієвий... - він раптом підійшов до мене. - Завжди мріяв це зробити !
Не встигла я заперечити, як Мустанг обхопив мене за талію і... почав цілувати... Усмішка на його обличчі була якась дивна...
Охоронці перебили нас своїм сміхом і повідомили, що для бажаючих усамітнитись є кімнати на іншому поверсі... Рой мило їм подякував і швидко потягнув мене геть...
- Тепер ми дещо знаємо ! - дуже серйозно сказав він, коли ми пішли геть з прийому. - Ти непогано цілуєшся !...