...Тихо... В Штабі уже не залишщилось нікого, окрім чергових... Я йду коридором до кабінету Мустанга і подумки вираховую, скільлки кроків залишилось...
- Заходь... - Полковник сидить за столом і переглядає якісь папери. - Отже, слухай... Під прикриттям завтрішньої операції ми повинні знешкодити один об,єкт... Є дані, що саме там знаходиться лабораторія, яку ми шукаємо...
*починаю пригадувати, як після повернення Еда Елріка, коли обидва світи стали взаємопов,язані і через ВОрота до нас потрапили безліч монстрів... ЦЕ тепер не душі в обладунках... Це створіння із плоті і крові... і в нашому світі хтось підтримує цих монстрів... за допомою алхімії даючи їм неповторний захист...МИ довго шукали того, хто це робить, підозрюючи, що влада прикриває його, і... невже завтра це може вирішитись ?..*
- Я відправляюсь туди... - Мустанг показав крихітну крапку на карті, заховану в лісах. - Поки завтра триватиме операція і погляди влади будуть приковані до її ходу, ми повинні встигнути...Ти, - очі ПОлковника зблиснули, - зараз же ВІДПРАВЛЯЄШСЯ СЮДИ... - він показав точку близьку від першої. - ...І чекаєш на мене... Спостерігай постійно... Розумієш, потрібен тільки один постріл...Щоб потрапити в місце призначення, треба пройти через водоспад. Вода. Я не певен, що вистачить часу висохнути... Тому сподіваюсь на твою допомогу. Можливо, я не маю права наказувати тобі іти, бо...
- Я піду з вами, Полковник !
На секунду його очі зустрічаються з моїми...Мені страшно від однієї думки про те, що чекає попереду, але вираз обличчя все одно не видасть цього. Ми якусь секунду дивимось один на одного. Очі Мустанга знвоу зблискують :
- Тоді вперед. Маєш пів години на збори !..
...Я покидаю його кабінет, подумки вибираючи собі зброю для цієї операції, але все одно чую позаду:
-Дякую, Різо...
І його кроки, які розлітаються в пустому коридорі стоголосою луною...