У мене є той, кого я повинна захищати...
...набридло пистаи пости, які ніхто не читає... ЧИ то податись у відставку ?
пятница, 17 августа 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
Дні на фронті летять швидко, просто блискавично... Не встигаю повернутись з одного завдання, як відправляють на інше... Робота зі звітами у Столиці тепер видаєтсья справжнім раєм... Щоранку на планерці полковник ділиться своїми грандіозними планами - він дуже радий, що йому довірили проведення операції, просто сяє від щастя !.. Тим часом його ентузіазм передається й усім іншим і, незважаючи, на похнюпленість Фьюрі і гострі фразочки Хавок, робота триває... Готується щось справді небезпечне - у штпбі вже зявились алхіміки... Зранку бачила Рассела Трінгама (жаль, що не вдалсоь з ним поспілкуватись!), а по обіді заскакували в гості Едвард з Альфонсом... Молодший Елрік тепер так схожий на брата !.. Так, пора на планерку...
...- Завтра ми будемо брати важливий об,єкт ! - очі полковника палають. - Дуже важливий ! - лукава усмішка розпливаєтсья на обличчі. - Тому попрошу всіх підготуватись до завтрашньої операції і проявити якомога більше уваги і зосередженості... Коротше кажучи, всім наказую виспатись !
*сміх серед слухачів*
- ...Я не закінчив ! - Мустанг загрозливо поправляє рукавичку. - Наказ стосується усіх, окрім лейтенанта Хоукай ! Вам, лейтенанте, наказую зайти до мене рівно в першій ночі. Все !
*стримуваний сміх Хавока виривається в приступ реготу*
...Я не видаю свого здивування нічим, окрім легкого поруху брів. Очевидно, полковник знову щось задумав...
пятница, 10 августа 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
...Тік-так...
Здається, час завмер і зовсім не рухається...
Тік-так...
Я вже третю годину ходжу перед дверима цього чортового кабінету - очікую повернення Полковника з наради... Вирішуюється, чи довірять йому місію, чи ні... Якщо так - то знвоу на передову... Якщо ні - все одно на передову, але під командуванням Армстронга...
Тік-так...
Стрілки годинника не рухаються взагалі ???
Раптом двері відчиняються - Мустанг виходить...
НУ ?...
Усмішка.
Очі.
- Пакуй чемодани !!!
Здається, час завмер і зовсім не рухається...
Тік-так...
Я вже третю годину ходжу перед дверима цього чортового кабінету - очікую повернення Полковника з наради... Вирішуюється, чи довірять йому місію, чи ні... Якщо так - то знвоу на передову... Якщо ні - все одно на передову, але під командуванням Армстронга...
Тік-так...
Стрілки годинника не рухаються взагалі ???
Раптом двері відчиняються - Мустанг виходить...
НУ ?...
Усмішка.
Очі.
- Пакуй чемодани !!!
вторник, 07 августа 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
Полковник Мустанг ради повышения не гнашился ни чем. По понедельникам и средам с утреца он устраивал субботники, тем самым развивая в своих подчиненных желание работать, а начальство хвалило штат за любовь к родине и чистоте.
У полковника есть странная привычка: иногда, проходя мимо подчиненных, он хлопает их по плечу. Нет, это не знак признательности. Так он узнает с кем разговаривает. Просто он с детства сильно близорук, а в очках не нравился девушкам. Именно поэтому, когда они шли на разборку с главнокомандующим, Рой предпочел отдать роль Фьюри Ризе. От этой фобии полковник не избавился до самой смерти.
На вечеринке после экзаменов полковник вышел на танцпол и зажег. С тех пор его никуда не приглашают.
Мистер и миссис Мустанг всегда знали, что их сынок вырастет большим командиром. Первыми словами маленького Мустанга были не «Мама» и «Папа», а «Пойди» и «Принеси». Родители благополучно сплавили дите в военное училище, не выдержав домашнего гестапо и непрекращающегося напора издевательств.
Лейтенант Хоукай очень быстро поняла родителей Мустанга: эти две недели домашнего рабства не прошли бесследно.
Хотя, полковнику тоже не было так шоколадно, как казалось:
- Куда вы опять руки тянете??
- Риза, мне так скучно и одиноко!
- Вот значит как? ЛЕЧЬ!!! Сто отжиманий!! Черный Хаяте, составь полковнику компанию! ЛЕЧЬ!! Голос!! Да не вы, Мустанг…
Гомункулы являются потерявшимися членами секты иллюзионистов и двойников. Об этом знали все, кроме Братьев Элриков и Главнокомандующего – он на самом деле был гомункулом.
Во время экзамена на звание государственного алхимика, прапорщик, принимавший зачет у Роя Мустанга, сгорел при странных обстоятельствах. Все списали на несчастный случай, прапорщика наградили посмертно, а Мустанга поставили на его место. По этому методу он так быстро и продвинулся по службе. Но потом пристыдился и начал работать почти честным трудом.
Жизнь всегда была для Роя в тягость. Мало того, что он плохо стрелял из-за всегда виноватой близорукости, так еще и сгорал от безответной любви к лейтенанту Хоукай, которая принимала в свой круг только настоящих снайперов. Прикрывая глаз повязкой, он хотел заслужить ее состраданье. И заслужил. Пока через две недели не прокололся и не был выпихнут на северную границу. Содействовала в этом сто раз обманутая мужчинами Хоукай.
Человек по имени Гриид и его верные химеры являются пациентами психиатрической клиники имени Степана Скворцова. К аниме и, тем более, к манге они отношения не имеют.
Все любят полковника Роя Мустанга, поэтому, поиски реального прототипа идут до сих пор. Если вы подходите под приметы, то идите сразу на передовую. Может там вас не разорвут на тысячу маленьких медвежат.
Какое-то время алхимик Пламени жил в общежитии. Но после ряда самоубийств на нервной почве, вся казарма скинулась ему на отдельную квартиру, которую оплачивают до сих пор.
Прапорщик Фарман отличается от остальных по типу лица. Пусть все над ним смеются, зато через сотню лет страну заполонят японцы. А там и сакура вырастет, хентай, дешевая техника, продажа островов… А вот фюрер только глаза щурит, не верьте ему, а постарайтесь как можно лучше напугать: сразу поймете, где японец прячется.
Многие недоумевали: как такие разные люди, как Рой и Хьюз стали лучшими друзьями? На самом деле, во время учебы в военной школе, двое молодых людей влюбились в одну и ту же девушку и стали соперниками. Но когда оказалось, что Она – это Он, парни объединились и побили противного обманщика. На том и сдружились.
Младший сержант Каин Фьюри не хотел идти в армию. Он подал документы в ботанический институт, чтобы открутиться от призыва, но кто-то ошибся в именах и Каина списали в столицу, где его с распростертыми объятиями встретил Мустанг. Потому что нормальные люди по-нормальному к нему не попадали.
Лейтенант Хавок тоже пришел из ботанического института. Его выгнали с должности секретаря за курение испытываемой там травы на рабочем месте. Однажды именно из-за Хавока в армию попал Фьюри.
Когда Хавока лишили работы в ботаническом институте, он, придерживаясь правилу «тащи с работы каждый гвоздь», выкрал три мешка конопли. А чтобы его не посадили, ушел в армию. Всему штату приятно общаться с лейтенантом: ведь рядом с ним всегда так весело и легко…
На самом деле, они все живут в Лондоне. Перестав общаться с Хавоком, Эдвард Элрик проветрил мозги, перестал видеть перед собой пустыню и вернулся в реальность, которая ему не очень-то понравилась.
А Мустангу уже ничто не поможет: ему кажется, что перчатка, пропитанная керосином, способна создавать искры, не воспламеняясь. Правда, всем остальным это тоже кажется.
Полковник Мустанг не взял себе ни кошку, ни собаку, когда предлагали. Аллергия? Нет, у него целая квартира разной живности: кошки, хомячки, змеи, уборщица… и на всех он ставит опыты по трансмутации.
Давным-давно дорога завела одного алхимика на лондонский рынок. Тогда-то он и узнал, что закона сохранения не существует.
У полковника есть странная привычка: иногда, проходя мимо подчиненных, он хлопает их по плечу. Нет, это не знак признательности. Так он узнает с кем разговаривает. Просто он с детства сильно близорук, а в очках не нравился девушкам. Именно поэтому, когда они шли на разборку с главнокомандующим, Рой предпочел отдать роль Фьюри Ризе. От этой фобии полковник не избавился до самой смерти.
На вечеринке после экзаменов полковник вышел на танцпол и зажег. С тех пор его никуда не приглашают.
Мистер и миссис Мустанг всегда знали, что их сынок вырастет большим командиром. Первыми словами маленького Мустанга были не «Мама» и «Папа», а «Пойди» и «Принеси». Родители благополучно сплавили дите в военное училище, не выдержав домашнего гестапо и непрекращающегося напора издевательств.
Лейтенант Хоукай очень быстро поняла родителей Мустанга: эти две недели домашнего рабства не прошли бесследно.
Хотя, полковнику тоже не было так шоколадно, как казалось:
- Куда вы опять руки тянете??
- Риза, мне так скучно и одиноко!
- Вот значит как? ЛЕЧЬ!!! Сто отжиманий!! Черный Хаяте, составь полковнику компанию! ЛЕЧЬ!! Голос!! Да не вы, Мустанг…
Гомункулы являются потерявшимися членами секты иллюзионистов и двойников. Об этом знали все, кроме Братьев Элриков и Главнокомандующего – он на самом деле был гомункулом.
Во время экзамена на звание государственного алхимика, прапорщик, принимавший зачет у Роя Мустанга, сгорел при странных обстоятельствах. Все списали на несчастный случай, прапорщика наградили посмертно, а Мустанга поставили на его место. По этому методу он так быстро и продвинулся по службе. Но потом пристыдился и начал работать почти честным трудом.
Жизнь всегда была для Роя в тягость. Мало того, что он плохо стрелял из-за всегда виноватой близорукости, так еще и сгорал от безответной любви к лейтенанту Хоукай, которая принимала в свой круг только настоящих снайперов. Прикрывая глаз повязкой, он хотел заслужить ее состраданье. И заслужил. Пока через две недели не прокололся и не был выпихнут на северную границу. Содействовала в этом сто раз обманутая мужчинами Хоукай.
Человек по имени Гриид и его верные химеры являются пациентами психиатрической клиники имени Степана Скворцова. К аниме и, тем более, к манге они отношения не имеют.
Все любят полковника Роя Мустанга, поэтому, поиски реального прототипа идут до сих пор. Если вы подходите под приметы, то идите сразу на передовую. Может там вас не разорвут на тысячу маленьких медвежат.
Какое-то время алхимик Пламени жил в общежитии. Но после ряда самоубийств на нервной почве, вся казарма скинулась ему на отдельную квартиру, которую оплачивают до сих пор.
Прапорщик Фарман отличается от остальных по типу лица. Пусть все над ним смеются, зато через сотню лет страну заполонят японцы. А там и сакура вырастет, хентай, дешевая техника, продажа островов… А вот фюрер только глаза щурит, не верьте ему, а постарайтесь как можно лучше напугать: сразу поймете, где японец прячется.
Многие недоумевали: как такие разные люди, как Рой и Хьюз стали лучшими друзьями? На самом деле, во время учебы в военной школе, двое молодых людей влюбились в одну и ту же девушку и стали соперниками. Но когда оказалось, что Она – это Он, парни объединились и побили противного обманщика. На том и сдружились.
Младший сержант Каин Фьюри не хотел идти в армию. Он подал документы в ботанический институт, чтобы открутиться от призыва, но кто-то ошибся в именах и Каина списали в столицу, где его с распростертыми объятиями встретил Мустанг. Потому что нормальные люди по-нормальному к нему не попадали.
Лейтенант Хавок тоже пришел из ботанического института. Его выгнали с должности секретаря за курение испытываемой там травы на рабочем месте. Однажды именно из-за Хавока в армию попал Фьюри.
Когда Хавока лишили работы в ботаническом институте, он, придерживаясь правилу «тащи с работы каждый гвоздь», выкрал три мешка конопли. А чтобы его не посадили, ушел в армию. Всему штату приятно общаться с лейтенантом: ведь рядом с ним всегда так весело и легко…
На самом деле, они все живут в Лондоне. Перестав общаться с Хавоком, Эдвард Элрик проветрил мозги, перестал видеть перед собой пустыню и вернулся в реальность, которая ему не очень-то понравилась.
А Мустангу уже ничто не поможет: ему кажется, что перчатка, пропитанная керосином, способна создавать искры, не воспламеняясь. Правда, всем остальным это тоже кажется.
Полковник Мустанг не взял себе ни кошку, ни собаку, когда предлагали. Аллергия? Нет, у него целая квартира разной живности: кошки, хомячки, змеи, уборщица… и на всех он ставит опыты по трансмутации.
Давным-давно дорога завела одного алхимика на лондонский рынок. Тогда-то он и узнал, что закона сохранения не существует.
понедельник, 06 августа 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
У мене є той, кого я повинна захищати...
У мене є той, кого я повинна захищати...
... Дні летять швидко... Скоро кінець літа, а там почнеться осінь... Дощі... Ех, не солодко прийдеться Полям,яному алхіміку, коли щодня падатиме дощ !..
До речі, зранку я запакувала його куртку в пакет і, по приході в штаб, віддала йому просто в руки.
- Це що ? - запитав Полковник, відчуженим поглядом дивлячись на свою форму.
- Ваша куртка. Ви забули її в мене в госпіталі.
- В госпіталі ?.. - Рой, здається, почав згадувати
Він недовірливо взяв пакет і витягнув синю куртку з нього. Секундне здивування і... раптова незадоволеність :
- Не могла попрасувати ?
Мораль: Полковник Мустанг невиправний !
До речі, зранку я запакувала його куртку в пакет і, по приході в штаб, віддала йому просто в руки.
- Це що ? - запитав Полковник, відчуженим поглядом дивлячись на свою форму.
- Ваша куртка. Ви забули її в мене в госпіталі.
- В госпіталі ?.. - Рой, здається, почав згадувати
Він недовірливо взяв пакет і витягнув синю куртку з нього. Секундне здивування і... раптова незадоволеність :
- Не могла попрасувати ?
Мораль: Полковник Мустанг невиправний !
воскресенье, 05 августа 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
пятница, 03 августа 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
...Давненько я так не стріляла...
Всю ніч провела на полігоні ! Поранена рука ще трохи болить, але це нічого... Принаймні, навичок своїх я ще не втратила. Скоро знову повертатись на поле бою... Слухаю від Сцезки останні новини з фронту і стає справді страшно... Ті монстри, які мене поранили - то, виявляється, лише квіточки... Не знаю, що на нас чекає, але треба бути в хорошій формі...
Ніч... Місяць... Темні грозові хмари... Десь далеко на обрії почина запалюватись сонце. ВОно примикає до темних хмар і здаєтсья. Що вони загоряютсья золотом вді його дотиків... Це так красиво, що просто не віриться, що десь іде війна... Здаєтсья, що все таке швидкоплинне і минуче... Що все, що здавалось важливим сьогодні, завтра вже не важитиме нічого... Але є речі,я кі так просто не минають... Я поправила волосся - від вітру воно розлетілось і ніяка заколка не хотіла його тримати - і пішла додому. Чорний Ураган, мабуть, голодний
У мене є той, кого я повинна захищати...
... Мені здається, що я біжу-біжу і все не можу когось наздогнати... Паскудне відчуття... За вікнами поїзда світ теж кудись біжить...
...Після мого повернення у штабі влаштували маленьке свято : над дверим аповісили плакат :"З поверненням, лейтенанте !" Щоправда, плакат весь був розмальований портретами Армстронга... Підозрюю, що майор сам його і підготував. Фарман і Авок завязали Чорному Урагану ленточку на шию, в якій вні заплутався і впав прямісінько в торт... КОротше кажучи, свято вдалось. Як завжди... А Полковник, як я зрозуміла потім з розмов (потуплені погляди і багатозначні "е-е-е-..."
, досить весело проводить час... Ну, це він вміє... За ним і так вся жіноча половина штабу сохне !
...Коли я повернулась додому, мені вперше за довгий час захотілось прсото впасти і не вставати до смерті. Це секундне. ЦЕ мине. Але зараз... Так боляче...
понедельник, 30 июля 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
...Біла стеля і нестерпний запах ліків. Госпіталь...
Рана не серйозна. Біль дикий. Рой поїхав.
"Я їду в Столицю!" - єдине, що я почула від нього, коли прийшла до тями... Потім, мабуть, відключилась...
Він забув на кріслі свою куртку... Я встала (мені взагалі заборонили вставати, але я не можу тут сидіти !), обрежно взяла її і одягла поверх лякарняної білої сорочки (плече прошило вогнем від болю) Приємне тепло і хвилювання розлились по тілу... Кілька кроків по крижаній холодній підлозі... і ... голова чомусь різко почала крутитись... ТА-ак, мабуть, треба повернутись до... ліж..ка... Я розвернулась і раптом упала... Не встигла навіть нічого подумати, коли відчула, що хтось мене підтримує... Підводжу голову - біляве волосся, щира усмішка...
-А ми до вас в гості !!!
...Ед і Рассел тепер часто дом ене навідуються - обоє ж Державін алхіміки і часто приносять ПОлковнику звіти... Так і поспілкуватись іноді вдається. Я рада, що вони поряд... А він далеко... І йому байдуже... Цікаво, чи повернетсья за своєю курткою ? Навряд...
суббота, 28 июля 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
Постріл... Та що це за тварюки такі ?... постріл...ніщо їх не бере... постріл... Наступають і наступають... я не можу здатись... постріл... Ці монстри створені з допомогою алхімії... щось знову... постріл... затівають... постріл... цікаво, хто... постріл...Щось просвистіло поруч з правим вухом... Майже... постріл... майже попали !.. Хвиля вогню на мить затримує монстрів... Рой... постріл... Рой... постріл...
"ПРИКРИЙ МЕНЕ !" - полковник летить вперед... постріл, постріл, постріл...
.............................................................................
Щось гаряче вдаряє в плече і дикий біль розливаєтсья по тілу... постріл... боляче... це... кінець ? Я не можу... я не маю права... Рой... Я повинна... очі... постріл... затуманюються... постріл... Рой... я...
"ПРИКРИЙ МЕНЕ !" - полковник летить вперед... постріл, постріл, постріл...
.............................................................................
Щось гаряче вдаряє в плече і дикий біль розливаєтсья по тілу... постріл... боляче... це... кінець ? Я не можу... я не маю права... Рой... Я повинна... очі... постріл... затуманюються... постріл... Рой... я...
четверг, 26 июля 2007
У мене є той, кого я повинна захищати...
ПРивіт усім. Я старший лейтенант Різа Хоукай.
Ну що сказати... Життя в столиці протікає помаленьку і досить нудно. В штабі, як завжди повний бардак, ЧОрний Ураган носиться по всьому штабі, лейтенант Авок бігає за ним... А десь війна... Рой вже на передовій, а я лише збираюсь приєднатись до нього завтра. Не знаю, що з цього вийде, тому дуже хвилююсь, але виду не подаю. Я повинна...
Часом приходитиму сюди, щоб розповісти,як проходять бойові дії і що нового загалом. А зараз приступаю до виконання місії... Повернусь в понеділок. Бувайте !
Ну що сказати... Життя в столиці протікає помаленьку і досить нудно. В штабі, як завжди повний бардак, ЧОрний Ураган носиться по всьому штабі, лейтенант Авок бігає за ним... А десь війна... Рой вже на передовій, а я лише збираюсь приєднатись до нього завтра. Не знаю, що з цього вийде, тому дуже хвилююсь, але виду не подаю. Я повинна...
Часом приходитиму сюди, щоб розповісти,як проходять бойові дії і що нового загалом. А зараз приступаю до виконання місії... Повернусь в понеділок. Бувайте !